Українські шрифти історія, сучасні тенденції та де їх знайти

Ми бачимо текст на табличках у метро, на етикетках у магазині, у книгах, рекламі, на екранах гаджетів. Але перше враження створює не текст, а його форма – шрифт. Носій емоцій, пам’яті та культурної спадщини.

В Україні шрифтовий дизайн пройшов нелегкий шлях – від кількох ентузіастів, що працювали майже у підпіллі, до появи шкіл, фестивалів і національних премій. Говоримо, як усе починалось, про сенс українських шрифтів та про важливість національної типографіки.

Українські шрифти: у чому сенс

Сучасні українські шрифти – це унікальні набори символів, створені українськими авторами або натхненні нашою культурою та традиціями. Використовуючи такі шрифти для дизайну бізнес не просто підкреслює унікальний стиль проєктів. Також це внесок у формування національної ідентичності, деколонізації писемності та підтримки культурної спадщини нашої країни. 

Коли ми говоримо про українські українською, маємо на увазі не просто кирилицю. Йдеться про авторські шрифти, створені нашими дизайнерами та натхнені історією, візуальною традицією та культурним контекстом України. Використання українських шрифтів – це не просто про естетику, це про вибір. Про чітке розмежування між «своїм» і «чужим».

Від уставу до модерну: коротка історія української типографіки

Все почалось не зі шрифтів, як ми їх розуміємо сьогодні, а з літер – сакральних, витончених, непростих. Їх не просто писали, а виводили. І цей слід – каліграфічний, глибинний – досі відчувається в українській візуальній культурі.

Витоки: глаголиця, кирилиця і устав

Після хрещення Київської Русі в 988 році письмова культура почала активно розвиватись. Центральну роль у цьому процесі відіграли Кирило та Мефодій – просвітники з Греції, які не просто поширювали писемність, а формували основу для майбутніх слов’янських абеток.

Глаголиця, яку традиційно пов’язують з ім’ям Кирила (бл. 862–863 рр.), могла бути не винаходом, а радше уніфікацією вже існуючих форм письма. Археологи знаходили дощечки з протоглаголичними написами ще до нашої ери. Згодом, у X столітті, на основі грецького алфавіту й елементів глаголиці виникла кирилиця – система, яка пристосовувала графіку під звуки слов’янських мов. Її доповнював устав – своєрідний шрифтовий канон, що визначав форму, порядок і структуру написання. Один із найдавніших зразків шрифта кирилиці – напис на мечі коваля Людоти. Символ сили, культури й спротиву, що дивом зберігся крізь тисячоліття.

Скоропис і книжна графіка

У XIV столітті з’являється скоропис – гнучке, живе письмо, яке спершу використовували в діловодстві, а згодом і в побуті. Саме ним, наприклад, користувалися у Війську Запорозькому. 

З винаходом книгодрукування Йоганом Гутенбергом (XV ст.) Європа стрімко змінюється. І Україна також не відставала. Уже в 1574 році Іван Федоров надрукував перші книги кирилицею – «Апостол» та «Буквар». Друкарні з’являлись у Львові, Києві, Острозі. Шрифти оздоблювались геральдичними елементами, декоративними заголовками, мініатюрами. Це були не просто книги – це була типографічна архітектура культури.

Але після знищення Запорізької Січі у 1775 році, що частково фінансувала друкарні, українське книгодрукування втратило підтримку. У XIX столітті на наше друкарство чекає  ще більший удар – Валуєвський циркуляр 1863 року забороняє друк українською. Радянська влада лише продовжила цю тенденцію, хоч і в більш витончених формах. Але навіть під тиском заборон – графіка, письмо, шрифт виживали.

ХХ століття: національна типографіка проти імперської

У ХХ столітті українські митці нарешті отримали шанс переосмислити візуальну спадщину – так, як це вже століттями робили в Європі. Вони почали створювати власні форми – не копіюючи, а трансформуючи впливи грецької, готичної, латинської традицій.

Тут варто згадати трьох ключових постатей:

• Георгій Нарбут – художник, який гостро відчував брак української графіки. У своїх роботах – наприклад, для Української академії мистецтв – він поєднував тодішні європейські шрифти (як-от Akzidenz Grotesk) з національним стилем, збагачуючи засічки і змінюючи пропорції.
• Роберт Лісовський – автор візуальної мови українського націоналізму. Його типографіка – це сила, протест і впевненість. У шрифтах Лісовського помітні штрихи скоропису гетьманських грамот.
• Ніл Хасевич – митець, який працював на межі читабельності та символізму. Його шрифти не кричать, але передають настрій, опір, витримку. Усе це – без пафосу, але з гідністю.

Чимало українських графіків змушені були покинути СРСР. В еміграції вони не припиняли творити. Один із найвідоміших – Яків Гніздовський. Він уміло комбінував устав із сучасними для того часу гротесками, шукаючи нову українську візуальну мову – вже без цензури та обмежень.

Сучасний український шрифт – це відбиток історії. Кожна літера – як уламок культури, що пройшла крізь тиск, заборони і забуття, аби знову заговорити в повний голос. 

Роль шрифтів у формуванні бренду 

Будь-якому бренду важливо виділятися серед конкурентів, зберігаючи при цьому свою ідентичність. Тому дизайн, як частина брендингу, будується на двох принципах – цілісність і впізнаваність. Цілісність тут – це гармонійна сумісність сенсів, закладених у бренд, і його візуальних втілень – логотипу, кольорів, композиції, зокрема і шрифтів. 

Шрифт – не декорація, а інструмент, що допомагає «озвучити» внутрішній голос бренду.

Шрифт – не просто букви, а носій смислів.

Підбираючи шрифт для бренду, важливо розуміти, як він буде взаємодіяти з логотипом, кольорами, формами, тоном комунікації. Необхідно чітко сформулювати, що саме має сказати бренд. Як тільки ці сенси стають чіткими – з’являється уявлення про візуальну мову, якою цей бренд має «говорити».

Дуже часто стандартні шрифти для брендів мають один недолік – вони не мають обличчя. Якщо бренд хоче бути унікальним – а це майже завжди так – не варто брати перший-ліпший шрифт із безплатного ресурсу. Він може виглядати пристойно, але не розповість вашу історію.

Приклади шрифтів, які формують культурний ландшафт

Для прикладу розглянемо три сучасні українські шрифти, які підійдуть для бренду з будь-якої ніші:

Кyiv Type

Шрифт із особливою місією. Розроблений Дмитром Растворцевим для альтернативного бренду Києва, цей шрифт – не просто набір букв, а типографічний портрет столиці. Усі літери мають власні архітектурні відповідники – за піктограмами дизайнерки Ольги Киселевої. 

Kharkiv tone

Це сучасний український гротеск, який створили спеціально для використання в публічному просторі міста Харків. Цей шрифт є частиною руху з оновлення візуальної культури українських міст: його завдання – зробити міський простір зрозумілішим, сучаснішим та естетичнішим.

Кобзар

Цей шрифт створено на основі почерку Тараса Шевченка – унікальний приклад того, як типографіка може зберігати живу енергетику культури. Автори – Дмитро Растворцев, Геннадій Заречнюк та Лук’ян Торецький – відтворили емоційну, рукописну пластику, яка не просто нагадує про Шевченка, а буквально говорить його голосом.

Айдентика Маріуполя 

Шрифт, розроблений Андрієм Шевченком і Сергієм Родіоновим, став ключовим елементом візуального стилю міста. В основі – ритмічна, сучасна графіка з відкритими формами, що символізує відкритість і силу. У цій роботі типографіка допомогла створити не просто логотип, а новий образ міста, яке прагнуло до змін.

Інший шрифт для міста – Mariupol strong:

Студії та фестивалі, що рухають українську типографіку вперед

Хочеться розказати і про тих, хто докладає чималих зусиль для просування української типографіки:

• Rentafont. Одна з перших великих онлайн-бібліотек шрифтів в Україні. Тут можна знайти шрифти як українських авторів, так і міжнародні. Rentafont не лише поширює шрифти, а й просуває культуру ліцензійного використання, що для ринку України особливо актуально.
• Apostrof. Студія була заснована у 2012 році Віктором Хариковим і Костянтином Головченком. Працює на перетині шрифтознавства та графічної практики, займається дослідженням історії друкарства, а також створенням шрифтів з глибоким змістом і культурним бекграундом.
• 3Z Studio. Команда, що стоїть за візуальними комунікаціями МЗС України, символом пам’яті «Ніколи знову» та низкою державних проєктів. Їхній стиль – стриманий, виразний і концептуальний. 
• «Арт і я». Креативна платформа, що працює на стику каліграфії, графіки та шрифтового дизайну. Активно проводить майстер-класи, освітні заходи, підтримує молодих дизайнерів.
• «Рутенія» – всеукраїнський фестиваль каліграфії та шрифту, який з 2009 року зібрав десятки авторів із різних міст.
• Конкурс «Український шрифт» у межах Книжкового Арсеналу – простір для професійного зростання шрифтарів.
• «Свято кирилиці» – харківський фестиваль, що підкреслює історичну вагу писемності.
• «Простір літер» – міжнародний фестиваль каліграфії, шрифтового та книжкового дизайну, який відбувається в Луцьку з 2016 року. Заснований шрифтовим дизайнером Кирилом Ткачовим, він об’єднує українських та іноземних митців, дослідників і практиків.

Це лише кілька зі студій, агенцій та фестивалів, що створюють простір для творчості та переосмислення української писемності.

Де шукати українські шрифти для реклами та вебдизайну

Зібрали для вас надійні ресурси, де можна скачати українські шрифти – як безкоштовні, так і професійні:

1. Google Fonts. Сервіс безкоштовної типографіки – сотні шрифтів, серед яких багато підтримують кирилицю. Зручно фільтрувати за мовами (обрати «Cyrillic») і завантажувати українські шрифти безкоштовно.
2. UkrFonts. Українська редакція бібліотеки шрифтів. Постійно оновлюється, пропонує безкоштовний доступ до оригінальних українських шрифтів.
3. Rentafont. Платформа з найбільшим каталогом сучасних українських шрифтів – від безкоштовних до комерційних. Має розділи «Ukrainian fonts», «Free fonts» і «Font Collections». Серед знаменитих – e‑Ukraine, шрифт державного використання.
4. Gravirovka.ua – Ukrainian Free Fonts. Збірка безкоштовних шрифтів з кирилицею, включно з українськими варіантами. Підходить для швидкого пошуку легальних рішень.

5.Fontspring – комерційний каталог з різними професійними варіантами шрифтів.

Реальні приклади рекламних та соціальних кампаній з використанням сучасних українських шрифтів

Провели невеличке дослідження та виділили ТОП-7 відомих майже усім кампаній, де було використано авторські шрифти українських дизайнерів:

Uklon використовує шрифт Namu Pro.

Спочатку цей шрифт був розроблений Дмитром Растворцевим на замовлення Національного художнього музею України. Він є безкоштовним для будь-якого використання. З часом  Namu Pro модифікували для логотипу компанії Uklon. Зверніть увагу на цікаву форму літери «к». 

Авторський шрифт Comfy.

Компаній  використовує власний унікальний шрифт, розроблений луцьким дизайнером Кирилом Ткачовим. Цей шрифт має два начертання – вузьке та дуже вузьке.

«Be Brave Like Ukraine» та модульний шрифт KTF Jermilov.

Міжнародна комунікаційна кампанія, запущена у 2022 році, покликана представити сміливість як символ нації. У ній використано модульний дисплей-шрифт KTF Jermilov, створений авторами Олесь Гергун та Євген Анфалов  натхненний творчістю українського художника-авангардиста Василя Єрмілова. Шрифт став візуальною душею кампанії, його можна побачити на білбордах у США, Європі, Канаді.

Бренд Ukraine NOW і шрифт Ermilov.

Офіційний візуальний стиль України, розроблений креативним агентством Banda і затверджений Урядом у 2018 році. Основним шрифтом став Ermilov, моно-шрифт із конструктивістськими нахилами, спеціально створений для бренду. 

Шрифт e‑Ukraine від Fedoriv.

Не рекламна кампанія, але потужний державний візуальний актив. Розроблений агенцією Fedoriv у 2019 році, e‑Ukraine – це класичний нео-гротеск для онлайн та офлайн комунікацій державних структур («Дія», сайти міністерств). Він став обличчям digital-держави України створив дизайнер Дмитро Растворцев.

Проєкт «Abetka» від Projector.

Це не просто кампанія, а освітній проєкт і промокейс, що представив 33 українських шрифти спільноті дизайнерів. Він охопив веб, відео та постери, допоміг поширити знання про національні шрифти і став реальним рекламним майданчиком для авторів 

Чому важливо підтримувати українських шрифтових дизайнерів

Шрифт існує тільки тоді, коли ним користуються. Коли літера потрапляє в логотип, на сторінки книги чи афішу фестивалю – вона починає працювати та взаємодіяти з аудиторією. 

Саме тому підтримка української дизайнерської спільноти є дуже важливою. Часто все починається з ескізу олівцем. Як у випадку шрифту «Оксана», який Андрій Шевченко спочатку малював від руки. Чи як шрифт для презентацій українською «Рутенія», що народився з досліджень Василя Чебаника. У цих гарнітурах – авторський почерк, науковий підхід і культурна пам’ять. Шрифти стають частиною спільнот. Вони з’являються на фестивалях («Рутенія», «TypeKyiv», «Простір літер»), у навчальних курсах (Кирило Ткачов, Андрій Константинов, Андрій Шевченко, Едік Габузян, Олексій Чекаль), у публічних дискусіях про ідентичність. Ми часто бачимо у використанні безкоштовні шрифти, що вже непогано. Але справжній прорив можливий лише тоді, коли в обіг активно входять комерційні українські шрифти. Це створює запит, формує ринок і дає авторам змогу вкладатися в якість.  

Українські шрифти – це коди нашої культурної спадщини. Вони вшановують традиції, водночас відповідаючи на виклики сучасності. Коли ми обираємо авторські шрифти, створені нашими дизайнерами, ми робимо свій внесок у формування власного культурного простору, вільного від чужих смислів.